Як американці відкривали свою Америку?
Тим, що не Колумб Америку відкрив, зараз нікого не здивуєш. Яких тільки теорій з цього приводу не існує! Згідно з цими теоріями, Америку відкривали і вікінги, і тамплієри, і китайські мореплавці. А ще - факт, абсолютно підтверджений документально - в Америку раніше Колумба сплавав брістольська капітан Джон Кабот (John Cabot) (бл. 1450-1498).
Однак Америку довелося відкривати і самим її жителям, американцям. І історія відкриття ними свого континенту не менш цікава, ніж історія мореплавань Колумба.
Зараз Луїзіана - невеликий штат в гирлі річки Міссісіпі. У 17-му ж і в 18-му столітті так називалася вся величезна долина цієї річки. У 1682 лихий французький підприємець і офіцер Рене-Робер Кавелье де Ла Саль (Ren # 233 - Robert Cavelier de La Salle) (1643 - 1687) зі своїм напарником Анрі де Тонто (Henri de Tonti) (1649 - 1704) на індіанських пирогах спустився по Міссісіпі згори, від того місця, де в неї впадає річка Іллінойс, до самого гирла. Після чого назвав цей край Луизианой на честь правив тоді у Франції монарха, Людовика (Луї) XIV. Назвав і приєднав до Нової Франції, великим французьким володінь в Америці. «Король-сонце» прихильно прийняв цей подарунок.
Свого часу Франція, володіючи долиною Міссісіпі, мала шанс стати головним господарем північноамериканського континенту. Але в ті часи доля Америки вирішувалася в Європі. У ході Семирічної війни (1756 - 1763) Франція втратила Канаду. Після цього слабо населену Луїзіану почали по шматочку «відкушувати» іспанці і англосаксонські колоністи. У Франції ж не було ні сил, ні бажання утримувати цю заморську територію. Тому в 1803 році Луїзіана була продана Сполученим Штатам Америки за 15 млн. Доларів. З відсотками по кредиту ця сума склала 23,2 млн доларів. Один гектар новопридбаних земель обійшовся Сполученим Штатам в 7 центів. У результаті цієї угоди США практично подвоїли свою територію. Зараз на землі колишньої французької Луїзіани розміщуються 15 американських штатів.
У 1803 році цінність покупки Луїзіани була для американців зовсім не очевидна. Багато хто вважав цю покупку не тільки марною тратою грошей, але і незаконною. Адже в Конституції США не було нічого сказано з приводу покупки територій у інших держав. Були й такі, хто передбачав, що ця покупка призведе до неминучої війни з Іспанією, чиї колоніальні володіння виявлялися тепер по сусідству. Дехто не без підстави вважав покупку Луїзіани безглуздою. Адже у Сполучених Штатів не вистачить населення, щоб заселити такі простори!
Президент Томас Джефферсон (Thomas Jefferson) (1743 - 1826) до таких песимістам не відносився. Луїзіанська угода відбулася за його безпосередньої та зацікавленій участі. А коли Сполучені Штати приросли новою територією, він доручив двом сміливим офіцерам, капітану Меривезер Льюїсу (Meriwether Lewis) (1774 -1809) і його другу, лейтенанту Вільяму Кларку (William Clark) (1770 - 1838), досліджувати цю територію.
Загін Льюїса і Кларка складався з 43 осіб. Все необхідне - їжа, зброя, ліки, навігаційні прилади, було розміщено на трьох великих човнах. Дослідники збиралися піднятися по правому притоку Міссісіпі, річці Міссурі, так далеко, як тільки зможуть, а там ... А що буде там, не знав ніхто. «Космічна одіссея», та й годі!
Чому Льюїс і Кларк вибрали для подорожі річку, зрозуміло. Вантаж експедиції становив 6 тонн і найкраще для його перевезення підходили річкові судна. Чому була обрана річка Міссурі, теж легко пояснити. Повноводна ріка з нешвидким течією, поточна звідкись з північного заходу. Исток її за словами місцевих індіанців знаходився дуже далеко. Очевидно, чим далі зможе експедиція просунутися по Міссурі на захід, тим ближче буде кінцева її мета, Тихий океан.
Експедиція вирушила 14 травня 1804 з міста Сент-Луїс. Протягом 5 місяців дослідники повільно просувалися вгору по річці. Перезимували вони в індіанців племені мандан. Це на території нинішнього штату Північна Дакота. Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що експедиція до зими пройшла трохи менше половини шляху.
Але карти-то якраз у Льюїса і Кларка не було! Карту належало скласти їм самим. Карту незвіданою країни. Шляхи в цій країні знали тільки індіанці, та трапери, білі мисливці, які добували в тутешніх краях хутрового звіра. Хутро тоді і в США, і в Канаді, цінувався не менше, аніж золото.
Одного такого траппера, француза Туссена Шарбонно (Toussaint Charbonneau) (1767 - 1843), Льюїс і Кларк найняли в якості перекладача і провідника. Перекладачем він виявився нікчемним, оскільки жодного з індіанських мов толком не освоїв, хоча довго жив серед індіанців. Англійської мови він теж не знав. Зате несподівано корисною виявилася його юна дружина, індіанка з племені шошонов, яку звали Сакагавея (Sacagawea), (1788 - 1812). Вона стала і провідником, і перекладачкою експедиції. Сакагавея домовилася з індіанцями, і ті дали коней і провіант, що дозволило мандрівникам подолати котрі стали на шляху Скелясті гори.
Природно, що про існування цих гір Льюїс і Кларк, вирушаючи в дорогу, навіть не підозрювали. Перехід через Скелясті гори виявився найважчою частиною шляху. Його багато в чому полегшила Сакагавея, яка показала знайомі їй проходи через перевали. Але найголовніше, присутність жінки в загоні вказувало зустрічним індіанцям на мирні цілі експедиції. У індіанців жінка ніколи не супроводжувала бойовий загін.
Переваливши через гори, мандрівники дісталися до річки, яку згодом назвали Колумбією. Звідси на індіанських пирогах експедиція спустилася до Тихого океану. 3 грудня 1805 мета подорожі була досягнута. Недалеко від гирла на березі річки був побудований форт, де учасники експедиції перезимували.
У зворотний шлях вони виступили 23 березня 1806. А вже 23 вересня мандрівники повернулися в Сент-Луїс.
З експедиції Льюїса і Кларка почалося, так би мовити, відкриття Америки американцями. Виявилося, що зовсім поруч знаходяться багатства і краси, яких більше ніде в світі не відшукаєш. Так, уже Льюїс і Кларк виявили в Скелястих горах річку Йеллоустоун, в долині якої зараз розташований один із чудових американських національних парків з безліччю гейзерів.
Тепер американці знали, куди треба рухатися в пошуках нових земель. Знали вони і шляхи, по яких слід просуватися на захід: долини річок, що впадають в Міссісіпі, в першу чергу, долина річки Міссурі.
Одним з перших, хто скористався інформацією про шляхи до Тихого океану, був Джон Джекоб Астор (John Jacob Astor) (1763 - 1848). Він планував закріпитися на тихоокеанському узбережжі, заснувати там місто і порт, для того щоб поставляти хутро в Китай. З цією метою в 1808 році Дж. Дж. Астор заснував «Американську хутрову компанію» і став монополістом з торгівлі хутром. Навряд чи Астор домігся б цього, заручися він підтримкою у верхніх ешелонах американської влади, у віце-президента Клінтона (тоді Клінтони теж перебували при владі) і у президента Джефферсона.
У 1810 році Астор фінансував ще одну Трансамериканського експедицію, яка, користуючись результатами експедиції Льюїса і Кларка, дійшла до гирла річки Колумбія і заснувала там форт і порт Асторія. Задумка Дж. Дж. Астора здійснилася. Територія під назвою Орегон закріпилася за США. Звідси в Китай почали йти кораблі, завантажені хутром.
