Капіталізм і марксизм. Антагоністи чи ...?

Серед соціологів існує впевненість, що соціологічна наука реалізує не лише наукову, а й дуже важливу суспільну, громадську функцію, функцію освітянської, здійснення якої допомагає суспільству краще і повніше розуміти саму себе і на основі цього розуміння себе вдосконалювати. Будучи наукою про суспільство, соціологія у своєму якісному і публічному вираженні стає наукою для суспільства.

Як кажуть, «ці слова та Богу б у вуха». Однак щоб просвіщати суспільство, чи завжди самі соціологи цілком і повністю розуміють, що відбувається в суспільстві? Адже не секрет, що вчені все ще не можуть дати визначення ні азіатському способу виробництва, ні суспільного устрою в СРСР.

Практично скільки соціологів, стільки й думок. Пропоную на ваш суд ще одна думка, слідуючи логіці якого можна вийти і на визначення суспільного устрою в СРСР. Можливо, воно здасться вам цікавим.

До кінця XIX століття багато вчених поділяли думку, що марксизм і його найважливіша складова, формаційних теорія, є те знання, яке розкрило перед людством істинний сенс історичного процесу, переконливо пояснивши механізм його реалізації.

Здавалося, що кожна наступна формація логічно випливає з попередньої. Здавалося, що нарешті соціальна філософія знайшла непохитний фундамент у формі змінюються виробничих відносин для здобуття суспільством все більш прогресивних засобів виробництва.

Теорія, заснована на проведеному Марксом аналізі сучасного йому капіталізму, бачилася настільки фундаментальною, що коли в Росії відбувся Жовтневий переворот, ні в кого в світі не викликало сумнівів, що наближається крах капіталізму. Що це торжество істинної теорії, що вказує людству шлях у майбутнє.

І навіть коли до середини ХХ століття ставлення до формаційної теорії змінилося на прямо протилежне, сумніву піддався лише сам тип радянського суспільного устрою. Перед вченими, поряд з азіатським способом виробництва, виникло ще одну білу пляму у формі радянського соціалізму.

Вчені ніяк не могли вирішити, як охарактеризувати те, що встановилося в СРСР, і досі це питання є джерелом тим докторських дисертацій. Проте як і раніше все ще не викликає сумнівів те, що історичний період, що передував капіталізму, відображений формаційної теорій вірно. А чи так це?

Чи не криється за фактом нездатності вчених дати визначення ні азіатському способу виробництва, ні радянського соціалізму хибність деяких постулатів марксизму? Так, наприклад, чи можна в один ряд поставити європейський феодалізм і змінив його капіталізм?

Звернувшись до формационному ряду (первісно-общинний лад, рабство, феодалізм, капіталізм, соціалізм), неможливо не помітити глибинну спільність рабовласницької і капіталістичної формації. Найголовніше, що їх об'єднує, це єдина схема організації виробництва.

І рабовласник, і капіталіст є організаторами робочих місць. І раб, і пролетар приходять на все готове. Їм залишається лише віддавати свою працю. І рабовласник, і капіталіст зацікавлені в постійному збільшенні робочих місць, з одного боку, та продуктивності праці, з іншого. Чим більше робочих місць, чим вище продуктивність праці, тим більшу і той, і інший отримує прибуток.

Дійсно, рабів у рабстві і робітників у капіталізмі об'єднують виробничі відносини. Інші ж члени суспільства, годуючись за рахунок рабів або робітників, теж виявляються опосередковано об'єднаними виробничими відносинами.

Але хіба ж при феодалізмі людей в суспільстві об'єднують феодальні виробничі відносини? Хіба ж не християнство на уламках Римської імперії створило єдину європейську спільність людей?

Чому ж Маркс не помічав цей буквально випирає факт? Тому що тоді довелося б визнати, що християнство - це один із необхідних етапів подальшого руху суспільства. Ні, християнство не заважало Марксу в його творчості над «Капіталом», воно лише не дозволяла створити марксизм, точніше, марксистську етику.

Якщо етика всіх часів і народів базувалася на понятті «Бог», То марксизм пов'язував моральні ідеї з історично розвиваються способами виробництва. І, як тільки п'єдестал Бога звільнився, на нього тут же вліз людина капіталістичних виробничих відносин, людина-споживач.

Капіталістичній системі Бог не просто був не потрібен, він заважав. Можна сказати, що марксизм - це талановито виконане замовлення капіталістичної системи на моральне право хижацької експлуатації, у тому числі природних ресурсів Землі.

Капіталізм як система замовив ідеологію, марксизм талановито виконав замовлення. Марксизм, який є породженням капіталістичної системи, просто по природі своїй не міг складатися в антагоністичних відносинах з капіталізмом.

Ймовірно, дуже багато хто вважає, що команда Гайдара увергнула Росію в лоно капіталізму. Це - помилка. В СРСР капіталістична система була завжди. Сталін, як і весь світ, обманутий ленінською ідеологією, теж думав, що він будує соціалізм, а насправді усередині продовжував вибудовувати капіталістичні виробничі відносини, правда, дещо відмінні від тих, що мали місце в усьому капіталістичному світі.

Решта світу знав виключно демократичну форму капіталізму. Сталін же будував і збудував капіталізм з тоталітарною формою управління суспільством і панівної ідеологій класу пролетаріату. Подібна система трохи пізніше була створена в Німеччині: капіталізм з тоталітарною формою управління суспільством, проте з панівною ідеологією класу буржуазії.

Саме тому між фашистською Німеччиною та СРСР не могло вийти міцного союзу, вони були ідеологічними ворогами, хоча і капіталістичними системами по суті.