Де ви курите, сусіди?
«Ми не купаємося у ваших унітазах. Будь ласка, не писали в наш басейн. »
Тут ось кажуть, що сучасні курці вірять в міфи. А я вірю в світле майбутнє, коли курців та некурців будуть жити в світі, будуть розуміти один одного і не струшувати один на одного попіл ... Хочете кілька сценок?
Осінь. Затхлій такий ранок нормального такого робочого дня. Добігти до зупинки, у «будиночка» на якій малолітні вандали, ще нічого в цьому житті не створили, але вже дуже багато поламали, повибивали скляні «стіни», але поки не дісталися до даху. І розумієш, що потрапив. Засідка. Вони тут. І їм треба покурити. Прямо зараз. Тому що ламає. Ви не курите? Ха, ось тому ви і не можете собі уявити, як це, коли хочеться курити. І зовсім незрозуміло, що в цій ситуації шкідливіше: кислотний дощ або пасивне куріння. Ще можна промокнути, застудитися і підхопити якусь там запалення легенів, але це якщо пощастить.
Літо. Жаркий день змінюється прохолодним, але теплим ввечері. Зимові ковдри і піжами давно заховані і забуті. У кращому випадку: простирадло - знизу, простирадло - зверху. Вікна дивляться не невеличкий лісок. Свіжо, вікна розкриті. Світить повний місяць. Так приємно витягнутися і відчути, як засинаєш (можна було б написати «як віддаєшся у владу Морфея», але це не наш стиль. У нас тут соц-реалізм). У той момент, коли вже майже, сусіди знизу вирішують покурити. Так, дорогі, і вам добраніч.
Зрештою, ви ж не влаштували дискотеку з п'яним дебошем і оргіями. Ви всього лише вийшли тихесенько викурити пачечки півтори і ненав'язливо так над самим вухом потриндеть за життя. Прощай, свіжий річний нічне повітря. Ми не будемо нічого виливати їм на голову - це ж наші сусіди, нам адже над ними ще жити і жити. І просити їх не курити ми теж не будемо. Тому що «а де ж їм ще це робити?» І «вони що, вже на своєму балконі покурити не можуть?».
Бички. Пардон, недопалки. Це взагалі окрема тема. Ось вона, весна. Тануть замети. Що, ви думаєте, вони нам, прости господи, повитягають? Молоді пагони, яскраво-зелену травичку і сині проліски? Ага! Два рази вони нам все це повитягають. Гори собачого лайна, пересипані недопалками, ви бачите навесні під вікнами свого багатоповерхового будинку. Тому як, логічно, всю зиму ми справно виходили по кілька разів на балкон і жбурляли недопалки вниз. Всю зиму. День за днем. Нормальний такий ритуал. Медитативний.
Це ж скільки радості простежити за параболічною траєкторією ще палаючого бичка в нічному небі! Добре ще якщо ця сама траєкторія закінчується таки в заметі, а не на балконі або лоджії сусідів знизу. Чим нижче поверх, тим більше балкон нагадує те, що під ним. Ну, хіба що собаки, може, не добираються, щоб здійснити там свій метаболізм (особливо дотепні із секти шанувальників нікотинових змій зараз запитають: чи краще виглядав би собачий метаболізм, якби він не був пересипаний недопалками. Не переживайте, дорогоцінні мої, про собачників ми заспіваємо іншим разом).
Якщо ми не куримо на балконі, бо холодно адже, а одягатися лінь, то ми будемо палити в під'їзді. До консистенції туману, при якому на трасі дозволяється включати дальнє світло навіть під час стоянки. Так, щоб виїдає очі. А що? А де ж нам ще курити? Ну, звичайно, дорогі, тільки на сходовому майданчику! Ні в чому собі не відмовляйте.
А ще дуже здорово покурити поруч з вентиляційним отвором, щоб рівномірно так поділитися радістю з усім будинком і по-чесному однаково так порівняли всі квартири навколо ...
Справедливості заради, слід зауважити, що є, є і серед курців люди, які курять у виключно відведених для цього місцях, де вони вже точно нікому не завадять. Є, є, я особисто знайомий. А я й не кажу, що всі, я кажу, що деякі. Але вже як ці деякі втомили, якби ви знали!
А взагалі, звичайно, байдуже ставитися до оточуючих - це у людей в крові. Своя сорочка ближче до тіла. От тільки якщо ти сам не куриш, то деякі курці особливо дратують ...
