Вокзал: що означає це слово?

В давнину все було красивіше і, я б навіть сказав, поетично. Вечорами - а особливо в маленьких містечках - на залізничній станції збиралася публіка. У темряві таємниче і багатообіцяюче сяяли газові ліхтарі. У тіні дерев ковзали жіночі фігури в довгих сукнях. Капельмейстер судорожно змахував руками. Військовий духовий оркестр грав мазурки і польки. Знаючі люди говорили, що саме через музику на російських залізничних станціях вони називаються так поетично: «вокзал» - «вокальний зал».

Знаючі люди помилялися. Російське слово «вокзал» походить від англійського власного імені Воксхолл (Vauxhall). У Лондоні є залізнична станція Воксхолл, і навіть побутує анекдот, що саме цю станцію показали російським інженерам, коли ті приїхали в Англію вчитися будувати залізні дороги. Тупуваті російські вирішили, що Воксхолл називається будь залізнична станція, тому у них тепер у кожній дірці є вокзал.

Оповіданнячко те саме байкам М. Задорнова про тупість американців, і настільки ж далекий від істини. Особливо в тому, що стосується кмітливості російських інженерів - залізничників і будівельників. Пам'ятається, коли я вперше прочитав технічні вимоги до будівель залізничних станцій Російської імперії, то просто очманів від того, як здорово все було продумано: і глобально, і в самих дрібних дрібницях. Я навіть запишався, що належу до того ж, інженерному, цеху, що і автори цього документа.

Технічні ці вимоги ні в якому разі не копіювали аналогічні англійські чи німецькі. Тому що писали їх люди розсудливі, чітко розуміють, що Росія від західноєвропейських країн відрізняється протяжністю доріг і контрастним кліматом. Будівлі вокзалів тому передбачалося будувати набагато більшої місткості, ніж цього вимагала пропускна спроможність залізничної лінії. Бо в разі негоди, а особливо взимку, станція повинна служити не тільки пасажирам, а й всім, хто бажає сховатися під її склепіннями. Тому зали очікування наказувалося робити місткими й суто високими, щоб в них не було задухи.

Начальник станції наділявся великими правами, як капітан на кораблі. Але й піклуватися він зобов'язаний був про все. Навіть про таку дрібницю, як станційний буфет. Буфет здавався в оренду приватним торговцям, але начальник станції повинен був стежити, щоб там завжди був безкоштовний окріп і були страви, які були б по кишені пасажирам всіх трьох класів. І, природно, щоб «осетрина була тільки першої свіжості».

До речі, і широка «російська» колія була прийнята не для того, щоб утруднити супостату постачання своїх військ, буде вторгнуться такі в Росію. Це теж результат тверезого урахування особливостей країни. Дороги протяжні, клімат контрастний. Отже, пасажири будуть перебувати в дорозі довше, і багажу у них буде більше. Значить, вагони повинні бути вместительнее західноєвропейських. Робити вагони вище можна - вони стануть нестійкими на поворотах. Значить, треба зробити їх ширше. А для більш широких вагонів потрібна і більш широка колія.

Але повернемося до назви залізничних станцій в російській мові. Хто ж такий цей самий Воксхолл, від імені якого походить слово «вокзал»?

Якщо ми доберемося до самого початку цієї історії, а саме до 1220 року, то виявимо якогось норманського лицаря, якого звали Фокс де Брёте (Sir Falkes de Breaut # 233-). Походження його досить темне. Судячи з усього, був він незаконнонародженим сином якогось норманського лицаря з округи містечка Брёте, який до цих пір існує на півночі Франції, в Нормандії. Він вірно служив королю Джону (Іоанн Безземельний) і дослужився до капітана. Чин в ті часи чималий. Одружившись в 1220 році, Фокс став власником маєтку на Темзі вище Лондона. Маєток називалося Фокс Холл (Falkes Hall).

Служба наступного королю, Генріху III, спершу йшла непогано, але потім у Фокса щось не склеїлося: участь у бунті, втеча до Франції, в'язниця, заступництво Римського папи і, нарешті, смерть в 1226 році в Римі.

На місці маєтку Фокс Холл виросла село Фоксхолл (Foxhall). У 1615 році цю землю купила Джейн Вокс (Jane Vaux). За співзвучністю імені нової господині Фоксхолл незабаром став називатися Воксхолл (Vauxhall).

У своєму маєтку Джейн Вокс відкрила парк для заміських веселощів. Публіка в «Воксхоллі» збиралася добірна. Для неї побудували великий зал, де проходили концерти та бали. Чи не щодня в Воксхоллі влаштовувалися велелюдні гуляння з ілюмінацією, що завершуються в 11 годин вечора феєрверком.

Справи у господині йшли добре. Заклад розширювалося. Незабаром поруч з концертним залом з'явилися ресторани, оранжереї, всякі гойдалки-каруселі. Щоб публіка вела себе пристойно, на газонах були розміщені картинки про те, що грішити - погано і до добра це не доводить. Картинки супроводжувалися повчальними віршами. Така ось була наочна агітація в сімнадцятому столітті!

Сад для розваг в передмісті англійської столиці проіснував майже сто п'ятдесят років. Але незабаром Лондон, розрісшися, поглинув Воксхолл. Приблизно в тому ж місці, тільки на протилежному березі Темзи, була побудована залізнична станція Воксхолл, з якою ми і почали свою розповідь.

За такий тривалий термін слово «Vauxhall» стало в англійській мові символом пишноти. Тому не дивно, що коли в 1906 році в тутешніх місцях відкрився автомобільний завод, він не тільки взяв своєю емблемою герб Фокса де Брёте - білого грифона на червоному тлі, а й випускається автомобілям присвоїв назву «Воксхолл». Просто і зі смаком!

Парки для розваг публіки стали відкриватися і в інших європейських країнах, а на початку 19-го століття свій «Воксхолл» з'явився і в США.

Та що там Новий Світ! На початку 19-го століття Лондон відвідав спадкоємець сіамського престолу. І, звичайно, побував у Воксхоллі. І, звичайно, був у захваті. Так що ставши королем Сіаму Рамою V, він наказав побудувати в королівській літній резиденції Банг Паин (в п'ятдесяти кілометрах на північ від Бангкока) Копію одного з палаців Воксхолл.

У Росії перше таке розважальний заклад з'явилося в 1770-і роки в Москві. Як це часто бувало, щоб зробити назва більш елегантним, його перевели з англійської мови на французьку. Так замість «Вокс холу» вийшов «Вокс зал» або «Воксал».

Англієць М.Є. Медокс, власник Петровського театру (на його місці нині знаходиться Великий театр), влаштував в 1780-х роках річний філію свого театру в підмосковній гаю за Рогожской заставою. Театр називався «Великий Воксал» і пропрацював кілька сезонів. У ньому грали короткі опери чи водевілі. Після закінчення уявлень влаштовували бал або маскарад з відкритим буфетом. Так в Москві, задовго до відкриття вокзалів у сучасному розумінні цього слова, з'явилися два Вокзальні провулка: Великий і Малий. Після революції Рогожская застава переіменоваліі в заставу Ілліча. Провулки теж отримали понад революційне назва: Великий і Малий Факельні.

30 жовтня 1837 була відкрита перша в Росії (і шоста у світі) залізниця. Вона йшла від Санкт-Петербурга в Царське Село і до Павловська. Щоб заохотити петербурзьку публіку до поїздок на новому транспорті, в Павловську був побудований «Воксал». Пасажири під'їжджали до розкішного будинку, затьмарює собою невеликий дерев'яний будиночок, власне, залізничну станцію. У будівлі Павловського вокзалу знаходився ресторан і концертний зал. Тут давали концерти всесвітньо відомі музиканти. Завдяки популярності вокзалу в Павловську, всі великі споруди для обслуговування пасажирів та обробки їх багажу на залізницях Росії стали називати вокзалами.

Втім, нинішній залізничний вокзал у Павловську до «музичному вокзалу» ніякого відношення не має. Той, старий, згорів у війну, його так і не відновили. Теперішній побудований за типовим проектом в 1950-і роки.