Брати Грімм: як академічні вчені перетворилися у всесвітньо відомих казкарів?

4 січня 1785 в невеликому німецькому містечку Ханау (Ганау) в сім'ї скромного юриста Філіпа Вільгельма Грімма народився син, названий Якобом. Через рік, 24 лютого, з'явився на світ його молодший брат Вільгельм. Брати Грімм були дуже дружні, разом займалися наукою, ставши визнаними авторитетами в галузі філології та міфології, разом збирали, обробляли і видавали казки, які тепер відомі у всьому світі.

З п'яти братів Грімм популярність отримав і наймолодший, Людвіг, який став художником, гравером і ілюстратором. Саме його малюнки прикрашали підготовлені старшими братами збірки казок.

Природно, що брати Якоб і Вільгельм Грімм більше відомі як казкарі, адже важко знайти людину, яка з дитинства не знав би про пригоди Бременських музикантів або дивовижною долі Білосніжки. Але в наукових колах до братів Грімм інше ставлення. Вчені вважають їх найбільшими філологами, лінгвістами і фольклористами, засновниками нових напрямків у науці.

Цікаво, що над завершенням найбільшого незакінченого праці братів - «Німецького словника», що став, по суті, порівняльно-історичним словником всіх германських мов, кілька поколінь вчених працювали більше 100 років. А адже брати мали намір завершити цю працю протягом 15-20 років. І це не було бравадою з їхнього боку, вони володіли вражаючою працездатністю.

Ще в дитинстві, навчаючись в гімназії Касселя, брати продемонстрували блискучі здібності. Потім послідувала навчання в Марбургськом університеті, після закінчення якого брати на час роз'їхалися по різних місцях. Вільгельм повернувся в Кассель, де жила їхня мати, а Якоб відправився в Париж, де зайнявся пошуком і вивченням старовинних рукописів під керівництвом свого колишнього університетського викладача професора Савіньї.

У Парижі Якоб захопився збиранням народних казок, які відкрили йому дивний світ фольклору. Незабаром до цього заняття приєднався і Вільгельм. У службовому положенні Якоба в 1808 році відбулися суттєві зміни, він отримав посаду особистого бібліотекаря короля Вестфалії Жерома Бонапарта, брата Наполеона. Король симпатизував Якобу, не обтяжував його службовими завданнями, давши можливість серйозно зайнятися наукою.

Брати, хоча й жили далеко один від одного, працювали, як кажуть, паралельно, збираючи і готуючи до видання народні казки. Уже в 1812 році вийшов перший том «Дитячих і сімейних казок», відразу зробив братів Грімм широко відомими. Через три роки був виданий наступний том. Ілюстрації для цих книг намалював їх молодший брат Людвіг.

У два томи брати Грімм вмістили 200 казок і 10 легенд. Незабаром був виданий новий двотомник - «Німецькі перекази». Інтерес до книг був величезний, причому, не тільки у дітей, але і у дорослих, багато з яких завдяки їм вперше відчули всю чарівність народних казок і переказів.

У 1815 році Якоб Грімм мало не відійшов від заняття наукою. Він супроводжував на Віденський конгрес представника Кассельского курфюршества. Своєю ерудицією та аналітичними здібностями Якоб справив враження на професійних дипломатів. Послідувало кілька привабливих пропозицій, але прийняття пропонованих посад практично не залишало б йому часу для наукових занять. Тому дипломатом Якоб не став, відхилив він і запропоновану професорську посаду в Бонні. Успішній кар'єрі він віддав перевагу місце бібліотекаря в Касселі, де вже працював його брат, і серйозне заняття наукою.

У Касселі брати Грімм провели майже 15 років. Вони вміло поєднували службові обов'язки з науковими дослідженнями, особливо філологічними. Вільгельм в цей період одружився і у нього народився син Герман, що став згодом професором Берлінського університету і відомим істориком літератури. Якоб же так і залишився холостяком.

У 1830 році Якоб Грімм переїхав в Геттінген, де взяв посаді професора німецької літератури і старшого бібліотекаря місцевого університету. Незабаром до нього приєднався Вільгельм, через кілька років теж став професором. Тут братами Грімм були завершені і опубліковані капітальна праця «Германська міфологія» і останні томи чотиритомній «Німецькій граматики», над якими вони працювали багато років.

У 1837 році брати Грімм виявилися втягнутими в політичну боротьбу у зв'язку з відміною новим королем конституції і були змушені терміново з Геттінгена виїхати. Якийсь час вони жили на батьківщині в Касселі. Тут до них надійшла пропозиція від великих книговидавців підготувати всеосяжний словник німецької мови. Через кілька років брати Грімм переїхали на запрошення кронпринца Фрідріха-Вільгельма в Берлін, де було обрано в члени Академії наук і стали викладати в місцевому університеті. Саме тут вони серйозно зайнялися своєю найбільшою науковою роботою - складанням словника німецької мови, перший том якого був виданий в 1852 році.

Робота над словником захопила братів, займаючи практично весь їхній час. Належало не тільки зібрати слова всіх німецьких діалектів, а й дати про кожного з них вичерпну інформацію, що включає історію виникнення і застосування, значення, граматичні та стилістичні особливості і т. Д.

Працездатність братів, особливо Якова, була вражаючою, адже вони вдвох виконували роботу, якої впору займатися цілого інституту лінгвістики. До слова, після їх смерті, розпочату братами роботу продовжили великі наукові колективи, що завершили її тільки в 1961 році.

Минув час, тепер про величезне вкладі братів Якоба та Вільгельма Грімм в науку знають лише фахівці. Але й сьогодні при згадці їхніх імен практично будь-яка людина згадає дивовижні казки, які слухав або читав у дитинстві сам, а потім читав своїм дітям чи онукам. Казки братів Грімм міцно увійшли в скарбницю світової літератури. Вони стільки разів перевидавалися, що вчені не змогли підрахувати їх загальний тираж, настільки він величезний. Якщо ж врахувати і кінематограф, який знімав спочатку по цих казках ігрові фільми, а потім і мультфільми, то можна з повним правом сказати, що казки, зібрані і оброблені братами Грімм вже давно підкорили весь світ.