Історія харчових добавок
Історія харчових добавок налічує не одне тисячоліття. З найдавніших часів люди шукали способи поліпшити смак їжі, її запах і колір, і для цього служили самі різні добавки, включаючи такі звичні нам речовини, як оцет, цукор, сіль, а також деякі природні барвники. Наприклад, в Стародавньому Римі для стабілізації вина використовували сірчисту кислоту, а в східних країнах різні прянощі.
А деякі добавки мають і зовсім дуже багату історію. Наприклад, історія такого барвника, як кармін (нині добавка E120) тягнеться ще з часів біблійних легенд. У ті часи це була просто пурпурна фарба, одержувана з комах, яка була популярна у всьому світі. Через кілька століть кармін використовували і в Європі (в тому числі і на території нинішньої України), а також в Азії, і, особливо, в Мексиці, звідки й походить кращий вигляд цієї добавки. Застосовували її як для фарбування тканин, так і для додання особливого кольору продуктам, незважаючи на те, що її нешкідливість для людського організму була встановлена лише в 20 столітті.
Історія харчових добавок: наші дні
Втім, інші добавки теж не можуть похвалитися офіційним увагою до них - фактично їх стали повноцінно вивчати лише в 19-20 ст. Переломним моментом в історії харчових добавок став саме 19 століття, коли торговці стали приділяти увагу збереженню швидкопсувних продуктів при перевезенні, і саме тоді в хід пішли численні ароматизатори та барвники, і за короткий термін в світі з'явилося близько 500 різноманітних добавок. А якщо враховувати, що вони можуть бути представлені в різних комбінаціях, то ця цифра і зовсім значно збільшиться.
При цьому якщо до 20 століття різні держави намагалися використовувати тільки натуральні види добавок, то з розвитком такої науки, як харчова хімія, добавки переважно стали штучними. Саме в минулому столітті різні «поліпшувачі» смаку та якості продуктів були поставлені на потік. Сталося це приблизно в 30-і роки, коли добавки почали активно вивчати, виробляти і використовувати в харчовій промисловості, в тому числі і в СРСР, покладаючи на них особливі очікування. Зокрема, добавки були покликані не тільки зберігати продукти при транспортуванні і покращувати їх смак, але і стати основою для створення продуктів, які майже не будуть псуватися.
В цей же час вчені всього світу намагаються ввести контроль над добавками: вони вивчаються і перевіряються на щурах, а потім експерти дають свій висновок. Особливо в цьому досягла успіху Європа і, зокрема, Німеччина. Переломним моментом в історії розвитку харчових добавок став 1953, коли Європейський Союз розробив нинішню систему маркування добавок, ухваливши, що вони повинні бути обов'язково вказані на упаковці будь-якого продукту, а їх назва повинна починатися з літери Е, що означає всього лише «Європа». Що ж стосується цифр, які є в назві кожної добавки, то вони показують, до якої групи належить даний вид і позначають ту чи іншу добавку. Таке маркування була вигаданою для того щоб не захаращувати упаковку написами, на кшталт «етилендіамінтетраацетат кальцію-натрію». Набагато менше місця займає напис «E385», яка і позначає дану добавку. При цьому якщо добавка має таку кодування, це означає, що вона пройшла контроль безпеки і відповідає всім критеріям безпечних для здоров'я продуктів.
У Радянському Союзі цю систему маркування узаконили до 1978 року. Приблизно тоді ж було виділено 45 класів харчових добавок, серед яких 23 вважаються основними. В українській промисловості активне використання добавок почалося лише в 90-ті роки минулого століття. Сьогодні в країнах бивишего Радянського Союзу слідом за іншими державами почали з'являтися різні нормативні акти, що регулюють використання харчових добавок. Хоча, безумовно, в Європі це регулювання організовано куди краще і ефективніше.
Історія харчових добавок: перспективи розвитку
Сучасна історія харчових добавокВ найближчому майбутньому прогнозується значне зростання кількості харчових добавок. Нові, більш ефективні добавки витісняють старі. Ведеться постійний пошук безпечних добавок, які змогли б повністю замінити добавки, що завдають шкоди людському організму.
Крім того зараз набирають популярність, так звані, комплексні добавки (наприклад різні варіанти добавки «Каполі»), які призначаються для використання у певних харчових продуктах. Ці добавки складаються з ряду інших Е-добавок, змішаних між собою в певних пропорціях.
У зв'язку із збільшенням кількості добавок був розширений діапазон маркування. Зараз Європейським союзом щорічно затверджуються і додаються в список дозволених для використання у харчовій промисловості кілька добавок. Такі добавки після індексу E містять код більше 1000, наприклад E1422.
Історія харчових добавок: висновки
За багаторічну історію харчові добавки показали свою корисність і ефективність у поліпшенні якості продуктів, збільшення терміну їх зберігання, підвищенні смакових та інших характеристик. Звичайно є ряд добавок, які не зовсім позитивно впливають на організм, але тим не менше не можна ігнорувати і їх користь. Наприклад, широко застосовувана в м'ясо-колбассной промисловості добавка E250 (нітрит натрію), перешкоджає розвитку найнебезпечнішого захворювання - бутулізма.
Учені всього світу постійно шукають нові види добавок, більш безпечних для здоров'я людини. На дослідження впливу добавок на людський організм у всьому світі щорічно витрачаються мільйони доларів.
У даній статті ми постаралися надати вам максимально повну і достовірну історію розвитку харчових добавок, але от чи варто постійно вживати продукти, напхані різноманітними добавками нехай кожен для себе вирішить сам.
