Хто такий продавець?
У часи повального дефіциту робота продавця вважалася досить престижною, і, як тоді казали, «блатний». І це було закономірно, можливість «діставати» дефіцитні продукти і речі відкривало багато дверей і знімало масу проблем, при спілкуванні з дрібними чиновниками. Чим і користувалися недобросовісні працівники.
До речі сказати, їх було не так багато, як прийнято вважати. Професія продавця піддавалася постійним нападкам з боку сатириків. Поступово склався стереотип продавця, як дуже хитрого, пронозливого і безпринципного суб'єкта, готового обдурити будь-кого, якщо це принесе прибуток. Грубий, малоосвічена і постійно в несвіжої одязі, ось образ продавця, який насаджувався, в основному, завдяки роботі сатириків і гумористів. Хоча насправді це, м'яко кажучи, не зовсім відповідало дійсності. Як правило, продавці закінчували спеціалізовані училища або технікуми, й були, навіть на ті часи повальної грамотності, досить освіченими людьми. А інститут торгівлі вважався одним з найпрестижніших вузів країни. Звичайно, як і в будь-якій сфері діяльності, були і свої проблеми, але вони скоріше були винятком із правил, ніж правилом.
Потім почалася перебудова, і з приходом ринку змінився і продавець. У зв'язку з розвалом промисловості, в торгівлю стали приходити люди, раніше ніколи не займалися торгівлею, і не мають уявлення, наскільки непроста це справа, робота за прилавком. Багато прописні істини їм доводилося відкривати заново, вчитися правильному спілкуванню з покупцем. І що виходило? Грубий, малоосвічена, в постійно несвіжому фартусі або халаті. Ось недавній образ продавця за прилавком. Причому це не вигадка гумористів і сатириків, а реальність, яку ми щодня спостерігали (та й зараз ще спостерігаємо) на ринках і в деяких магазинах.
І тільки зараз, в останні п'ять-шість років, становище стало змінюватися на краще. Став вимальовуватися новий образ продавця. Це завжди доброзичливий, готовий допомогти усміхнений, красиво і чисто одягнена людина за прилавком. Принаймні, до цього все йде. Та й контингент продавців сильно змінився, професія сильно помолодшала, якщо раніше середній вік варіювався від 30 до 40 років, то зараз він змістився на позначку 20-30 років. Тільки й залишається радіти, що, нас покупців, стали так добре обслуговувати.
Але у цієї медалі є й зворотний бік, якщо раніше розмова про грубість і хамство йшов тільки з приводу продавця, то зараз відбувається дивна, на перший погляд, картина. Зараз все більше і більше розмова заходить про хамство і грубість покупців! Тобто, чим доброжелательнее стає продавець, тим більше по-хамськи поводиться покупець. Цьому навіть дано спеціальну назву: купівельний екстремізм.
З чим це може бути пов'язано? Причин, на мій погляд, декілька. Це і відгомін того перехідного періоду, коли випадкові в торгівлі люди просто привчили покупця до того, що без крику нічого не доб'єшся. І недобросовісність деяких постачальників, що продають неякісний, а найчастіше, просто бракований товар, що змушує приймати все більш і більш жорсткі закони щодо врегулювання таких суперечок. Але за всім цим, якось забувається, що за прилавком стоять такі ж люди, як і ми.
І зараз, як і багато років тому, нас намагаються запевнити, що в усьому винен продавець. Якщо раніше ця позиція була можна сказати, вигідна державі, коли на плечі продавця перекладалися всі помилки «планового» господарювання, і можна було не випускати більше і якісніше, а сказати, що це недобросовісний і злий продавець все сховав під прилавок, щоб нам не дісталося , то зараз абсолютно ясно, що тим же виробникам вигідно, щоб за їх недоброякісний товар відповідав продавець, а не виробник. І багато чого має змінитися, щоб професія продавця знову стала «престижної», причому без жодних лапок. І починати треба, на мій погляд, з елементарної поваги, причому взаємного, людей, що стоять по різні боки прилавка.
