Чому діти люблять солодощі?

Всі знають, що діти люблять солодке. Одна з найвідоміших прислів'їв звучить приблизно так: «Це все одно, що відібрати у дитини цукерку». Чому ж діти так люблять солодке? Адже, наприклад, і у м'яса чудовий смак, і свіжі овочі також гарні, але діти чомусь в першу чергу вимагають солодощів.

Перша відповідь - тому що ми самі любимо солодке й привчили до нього дітей, заохочуючи їх цукерками поїсти або зробити що-небудь: «Ось помиєш ручки - і отримаєш цукерку». Але, самі розумієте, це не пояснення. Варто дітям один раз спробувати солодке, і все - починають вимагати постійно.

Є й інший відповідь, як би більш науковий (і, звичайно, перевірений на мишах і щурах). Солодощі стимулюють вироблення серотоніну, який, разом з ендорфіном, є гормоном щастя. Тому, якщо дитина в поганому настрої, відчуває психологічний дискомфорт, пригноблений чимось, у нього з'являється потреба в солодкому. Але і це повністю не пояснює прагнення дітей до солодощів, яке проявляється завжди.

Будь-яка доросла колись був дитиною і обожнював солодке. Серед своїх дитячих фотографій я з подивом виявив себе з тістечком в руці. Правда, солодке я люблю і зараз, якщо не дуже нудотно. В дитинство впадаю, чи що?

Солодкий смак їжі - сигнал її високої калорійності і полегшеного засвоєння організмом. Тому природно бажання людського організму вжити калорійну їжу, а потім економно витрачати її запас. Не випадково після смачної їжі нас так тягне до сну. І коли солодке стає людині доступно, так важко від нього відмовитися! Цікаво, що ні мед, ні фрукти не можуть повністю замінити цукор. А тут ще й медики зі своїми рекомендаціями, що тільки цукор найкраще живить мозок!

На жаль, ті ж медики кажуть, що добова норма цукру не повинна перевищувати 10% від загальної кількості рекомендованих калорій. А це так мало! Але зате вже цукор за нормою - це не якась там «біла смерть», а найцінніше джерело глюкози і енергії, від якого організму - тільки користь. А норма цукру така мала, бо енергії в ньому дуже багато: 400 ккал в 100 г цукру.

Звичайно, можна виключити цукор зовсім з раціону, і, може бути, ви навіть схуднете, от тільки мізки починають відмовлятися вирішувати навіть найпростіші завдання, а настрій погіршується настільки, що страждають товариші по службі і, особливо, близькі люди. Вам це треба? Тому краще їсти цукор, але знати міру, і все буде добре. Інша річ - діти.

З'їсти солодкість - Це те саме, що створити ілюзію вирішеною проблеми, причому проблеми комплексної - фізичної та емоційної. Пояснень і причин цього багато, і всі вони пов'язані з тим, що нам не вистачає.

Може бути, не вистачає якихось речовин на фізичному рівні? А може бути, не вистачає будь-яких почуттів на емоційному рівні? Коли нам найчастіше хочеться солоденького? Або коли втомилися, сумно, самотньо, або при дуже активній розумовій роботі. У першому випадку не вистачає трохи радості, а в другому - енергії. І в тому, і в іншому випадку потрібна енергія вуглеводів, яку найлегше отримати з солодощів, особливо - з цукру.

Мозок - основний споживач енергії у вигляді глюкози. При її недоліку надходить сигнал, що паливо закінчується і потрібна нова порція. Звичайно, можна з'їсти хлібця з сіллю і часником, але цього мало. І тоді ми шукаємо, чого б такого з'їсти солоденького. А що ж говорити про дітей, які проводять життя в постійному русі?

Ну, і про Америку. У США зіставили прагнення дітей до солодкого зі швидкістю їх росту у віці від 11 до 15 років. (Цікаво, хто дає гроші на такі досліди? Напевно, кондитери). Дослідження показали, що в міру зростання дітей тяга до солодкого зменшується. І чим вона менша, тим повільніше у дітей ростуть кістки. Загалом, так вже задумано природою (або Творцем). Тяга дітей до солодкого має чітке біологічне обґрунтування, пов'язане з посиленим ростом дитячого організму. При цьому зв'язок тяги до солодкого зі статевим дозріванням не встановлена. (А от як американські дослідники відмежувати ріст і статеве дозрівання дітей як фактори дослідження, для мене загадка. Може бути, хто-небудь знає і підкаже? Адже це все відбувається одночасно?).

Діти просто запрограмовані на любов до солодкого, так як це задовольняє їхні біологічні потреби, пов'язані з ростом, і підштовхує їх до пошуку джерел підвищеної енергії. Тому обійтися без вуглеводів, особливо без цукру, в харчуванні дитини ніяк не можна.

І ось тут виникають питання норми і форми. Ну, з нормою все досить ясно: зловживання дитини солодощами може призвести до різних розладів і навіть до захворювання цукровим діабетом. Тому між лікарями та фахівцями з дитячого харчування йдуть нескінченні баталії. А тепер про форму. Фахівці ділять цукор на «зовнішній» - додається в їжу ззовні (з цукорниці, так би мовити), і «внутрішній» - міститься у фруктах, меді, клітковині овочів і т.д. «Внутрішні» цукру більш корисні для дитини, ніж «зовнішні», так як надходять у його організм в менш концентрованому вигляді, причому разом з іншими корисними речовинами - вітамінами, мінералами, харчовими волокнами та ін.

Тому, дорослі, не лишайте дітей солодкого - вони просто хочуть вирости! Але при цьому стежите за нормою і формою.