День грибника: кому побажати «ні гриба ні козуба»?
3 жовтня відзначається Всесвітній день грибника. Правда, це свято неофіційний, і ні в яких календаря не позначений. Але для істинного грибника кожен осінній деньок - свято.
Не заглиблюючись у складні наукові нетрі, гриби можна поділити на три великі групи. У першу топ-групу входять, так би мовити, благородні гриби. Своїм царем вони визнають білий гриб. А найпоширеніший по всьому світу гриб - печериця.
Друга група - це теж їстівні гриби. Але їх грибники воліють збирати, якщо вже нічого путнього більше не потрапило. Сморчки та рядки - Найперші гриби, що з'являються в лісі. І якщо комусь вже невтерпеж, то грибний сезон можна почати в квітні зі збору цих грибів.
Третя група - неїстівні гриби, багато з них отруйні. Зрозуміло, з цього не випливає висновок, що вони марні. Є їх, звичайно, не можна. Але ось всілякі настоянки проти різних захворювань приготувати можна.
Вживання в їжу більшості видів грибів не передбачає особливої кулінарної вправності і знань. Але ось деякі гриби, наприклад ті ж рядки, вимагають при приготуванні певних навичок і вмінь, що не менше майстерності, ніж при підготовці страви японської кухні - риби фугу. І навіть їстівні гриби можуть завдати шкоди здоров'ю.
Більшість грибів є як по збиранню, так і за ціною. Але є і дуже дорогі види. Пальму першості серед «їжі богів», як називали древні римляни гриби, тримає трюфель. Ціна цих "божественних" грибів сягає кількох тисяч доларів за один кілограм.
І кілька грибних досягнень. Найбільший гриб, який занесений в «Книгу рекордів Гіннесса», знайшли в Канаді в 1987 році. Його окружність - 264 см, а вага - 22 кг. За даними російської книги рекордів «Диво», найбільший гриб в Росії був знайдений в Брянську в 1984 році. Він важив близько 20 кг. А найдинамічніший гриб - веселка. Він росте в буквальному сенсі на очах - 5 мм в хвилину!
Як гриби поділяються на три групи, так і грибників можна диференціювати на три категорії. До першої належать грибники, які ходять до лісу, щоб просто хижацьки позбирати гриби. Такі нечеми грубо пошкоджують міцелій, не піклуючись про майбутні врожаї. Професіонали таких грибників зневажливо називають «Топтун».
Друга категорія - це грибники-профі. Вони багато знають про гриби і вміють з ними поводитися. Для них ліс - заповідна зона, а не просто меркантильна комора їстівного. Навіть якщо профі і збирають гриби на продаж, вони роблять це вміло і делікатно. Зрізають кожен гриб ножичком, що не луплять ногою по Мухоморові. Загалом, поводяться в лісі, як у природному Храмі, а не як у майстерні.
Третя група не дуже численна - це грибники-філософи. До цієї категорії належать: письменники, поети, художники, та й просто інтелектуали, які хочуть у тиші поміркувати про «житіє своєму», та й про наш теж. Такі «грибники» як приходять до лісу з порожнім кошиком, так і повертаються з порожнім (хоча як пощастить), але зате з повною головою ідей і думок. Для таких людей ліс - своєрідне метафізичний простір, де вони можуть набратися не лише свіжого повітря, а й натхнення.
Адже не дарма збирання грибів іменують «Тихим полюванням». Перша полювання - це що ні на є справжнісінька полювання, з рушницею напереваги. Друга полювання - рибна ловля. А ось третя полювання - і є та сама «тихе полювання» за опеньками і лисичками, а якщо пощастить, то й за боровиками. Російський письменник В. Солоухін так і назвав свою книгу, де захоплено повідав про грибний життя - «Третя полювання».
Мисливці-збирачі - різних мастей люди, як правило, забобонні. Тому мисливцям зазвичай бажають «ні пуху ні пера». Рибалкам - «ні хвоста ні луски». А грибникам в цьому ж тоні побажаємо «ні гриба ні козуба»!
