Генетично модифіковані продукти: користь чи шкода?

Генна інженерія - технологія, за допомогою якої можна змінити будову генів або внести в організм чужорідні гени із заданими функціями. В організм переноситься тільки один ген, а решті генотип залишається незмінним. Молекулярний біолог, маючи набір ферментів, може в пробірці "розрізати" і "зшити" шматки ДНК в заданому районі, вбудовуючи туди при цьому потрібний ген.

Перенесення генетичної конструкції в рослини виробляється за допомогою агробактерій. У природі вони інфікують рослини, викликаючи зростання пухлин. Для створення ГМ-рослини використовують спеціальний штам цих бактерій - замість пухлинних генів агробактерій переносять у рослинну клітину гени, необхідні вченому. Трансгенну рослину вирощують спочатку в лабораторії, потім на дослідних ділянках і після серії тестів на безпеку рекомендують для випуску на ринок.

На сьогодні основними напрямками в біотехнологіях є:

1) Сільське господарство - удосконалення агротехніки сільськогосподарських культур стійких до шкідників (Bt-картопля - стійка до колорадського жука та інших шкідників, Bt-кукурудза, бавовна тощо). Розробка та впровадження ГМ організмів з поліпшеним складом зерна (кукурудза з підвищеним вмістом білка, суперфасоль зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха, «золотий рис» з генами, здатними синтезувати каротин). Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичні для людей, тварин, комах (соя, стійка до гліфосату), культури, стійкі до посух, засолення грунтів. Крім рослин існують і ГМ тварини, наприклад кури, швидко набирають масу.

2) Фармакологія - синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших фізіологічно активних речовин. Це може знизити собівартість лікарських засобів і підвищити їхню чистоту і активність.

3) Хімія полімерів - використання рослин як еколо¬гіческі чистих фабрик. Хімічний синтез в рослинах проходить під час їхнього росту.

4) Органічна хімія - синтез хіральних речовин та інші стереоспецифічні синтези.

У 2000 році кількість нових біотехнологічних проектів у світі становило близько 50 000. Загальний обсяг інвестицій у цю галузь становив 13,5 млрд. Доларів США. У последніє роки обсяг інвестицій у біотехнології щороку складає 15 млрд. Доларів. За 6 років у США ГМ-соя витіснила традиційну. США - лідер у виробництві сої, одного з кращих рослинних джерел білка.

Такі технології призводять до зниження собівартості отриманих з них продуктів харчування і збільшення прибутку. До плюсів використання таких продуктів відносяться стійкість перед шкідниками та погодними умовами, підвищення врожайності, що допоможе в боротьбі з голодом, наприклад у багатьох країнах Африки та Азії. Хоча на це є серйозний контраргумент. Адже зростання чисельності населення обмежений харчовими ресурсами. І зі збільшенням харчових ресурсів почнеться зростання чисельності населення і знову все по колу. Не в харчових ресурсах проблема, а в неконтрольованої народжуваності в цих країнах.

Загалом, звичайно, плюси у ГМП є, але ... Поведінка збалансованого генотипу при введенні чужорідних генетичних елементів не завжди можна спрогнозувати. Можливі наслідки масової атаки навколишнього середовища сильними промоторами - такими, як промотор з вірусу тютюнової мозаїки, і генами стійкості до антибіотиків і гербіцидів теж невизначені. Досить небезпечною для навколишнього середовища є можливість передачі ГМ-рослинами генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення або іншим шляхом). Це може призвести до появи «супербур'янів», стійких до гербіцидів.

І ще одна, але далеко не остання, небезпека - наявність у складі продуктів харчування та кормів для тварин ГМ-рослин, призначених для продукування матеріалів для фармакології, хімічної промисловості тощо

Оцінка безпеки ГМ продуктів знаходиться поки в самому початку шляху.

У 2004 році ЄС прийняв нові правила, що пропонують відповідним чином маркувати ГМП, що дозволить відстежувати їх транспортування і реалізацію. До цих правил приєдналася і Росія. Згідно з цими правилами будь-які продукти і корми, що містять більше 0.9% генетично модифікованого матеріалу, повинні бути відповідним чином позначені. Розповсюджувачі такого роду продуктів повинні чітко фіксувати ареал поширення цих продуктів і зберігати цю інформацію.

Пікантність ситуації полягає в тому, що фірми, які ввозять трансгенну продукцію, найчастіше просто не знають, чи є в їх товар речовини, отримані із застосуванням ГМ-технологій, і скільки саме. Справа в тому, що країни, які виробляють основну масу таких продуктів, поки що категорично відмовляються розділяти потоки звичайного і трансгенного сировини. Імпортер, що купує у свого контрагента партію, наприклад, картопляних чіпсів, при всьому бажанні не може дізнатися, перевищений або не перевищено в ній фатальний відсоток - адже картопля була куплена у безлічі фермерів, з яких деякі садили у себе трансгенні сорти, а інші -це звичайні . І в якій пропорції вона перемішана саме в даній партії, не знає ніхто. Ось з соєю, мабуть, все ясно: оскільки близько 60 відсотків продаваних у світі соєвих бобів - трансгенні, то ймовірність, що у випадковій суміші їх частка буде нижче одного відсотка, зникаюче мала.

Разом з тим, припущення вчених щодо того, що використання ГМП може зашкодити здоров'ю споживачів, наприклад, викликати алле¬ргію, поки довести не вдалося. Хоча підстави для таких гіпотез були. Дослідники York Nutritional Laboratory пов'язали 50-відсоткове зростання кількості випадків алергії на сою в 1998 році з поширенням її ГМ-різновиду, хоча прямих доказів вони не на¬шлі. Однак про небезпеку воз¬нікновенія алергії через вживання ГМ-продуктів ще в 1996 році писав The New England Journal of Medicine.

Крім того, попереджають експерти, вживання ГМ-продуктів може підвищити стійкість людського організму до антибіотиків, що зменшить ефективність лече¬нія ними. Не кажучи вже про возні¬кновеніі надстійких до гербіцидів бур'янів, отриманих перехресним запиленням диких аналогічних рослин -культурно.

Широкому впровадженню «змінених» рослин в сільське господарство повинні передувати ґрунтовні дослідження, оскільки ризики для навколишнього середовища і здоров'я людей досить високі. Крім того, необхідно обов'язково маркувати продукцію, що містить ГМ-компоненти, щоб споживачі могли робити усвідомлений вибір.

Непередбачуваність наслідків можна проілюструвати наступним чином: ген червоного забарвлення суцвіття, пересаджений в петунію, знизив її плодючість і змінив параметри росту коренів і листя. Ген гормону росту, пересаджений лососеві, призвів до зміни забарвлення риб. А що станеться з цими петуніями і лососями через 50-60 років? Цього не знає ніхто.

Перед вами невелика підказка - перелік сільськогосподарських культур, інгредієнтів, добавок і ароматизаторів, які можуть містити змінені гени або можуть бути зроблені за допомогою генно-інженерних технологій. Однак не шарахатися перед кожним прилавком з помідорами і пам'ятайте, що самі вирощувані в світі ГМ культури - соя, кукурудза, рапс і бавовна. При покупці продуктів особливу увагу слід звертати на такі інгредієнти як кукурудзяна олія, кукурудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль, соєвий білок, соєва олія, лецитин, соєвий соус, бавовняне масло і масло кано-ла (олійного ріпаку). Список «підозрюваних» продуктів, складений Грінпіс.

Сільськогосподарські культури: помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, бавовна, полуниця, ріпак, кабачки, папайя, цикорій, пшениця.

Інгредієнти: ГМ-соя може бути складовою частиною сор¬тов хліба, печива, дитячого пі¬танія, маргарину, супів, піци, їжі швидкого приготування, м'ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси), борошна, цукерок, морозива, чіп¬сов, шоколаду, соусів, соєвого молока і т.д.

ГМ-кукурудза (маїс) може міститися в таких продуктах, як їжа швидкого пріготовле¬нія, супи, соуси, приправи, суміші для тістечок, чіпси, жувальна гумка.

Добавки і ароматизатори: Е101 і Е101 (В2, рибофлавін) - додається в каші, безал¬когольние напої, дитяче харчування і продукти для поху¬данія. Е150 (карамель), Е153 (карбонат), Е160а (бета-каротин, про-вітамін А, ретинол), Е160 (аннатто), E160d (лико-пін), Е234 (низин), Е235 (ната-мицин), Е270 ( молочна кісло¬та), Е300 (вітамін С - аскор¬біновая кислота), з Е301 по Е304 (аскорбат), з Е306 по Е309 (токоферол / вітамін Е), Е320 (ВНА), Е321 (ВНТ), Е322 (лецитин) , з Е325 по Е327 (ла-ктати), Еззо (лимонна кісло¬та), Е415 (ксантин), Е459 (бета-циклодекстрин), з Е460 по Е469 (целюлоза), Е470 і Е570 (солі та жирні кислоти), ефі -ри жирних кислот (Е471, Е472аЬ, Е473, Е475, Е476, E479b), E481 (стеароїл-2-лак-тілат натрію) з Е620 по Е633 (глютамінова кислота і глю-томати), з Е626 по Е629 (гуа-Нілова кислота і гуанілати), з Е630 по Е633 (інозинова кислота і інозінат), Е-951 (ас-партах), Е953 (ізомальт), Е957 (тауматин), Е965 (малтінол).

На закінчення хочеться нагадати не таку вже й давню історію з ДДТ. Мова про препарат для боротьби з сельхозвредітелямі. За його відкриття (1939 рік) швейцарський хімік Пауль Мюллер отримав Нобелівську премію, він активно застосовувався в усьому світі. І лише через років тридцять настало протверезіння: ДЦТ стали знаходити вже в організмі ... людей, у яких він вражав нервову систему. Цю отруту виявили навіть в крові пінгвінів в Антарктиді, де препарат взагалі не застосовувався.

Тріумф мало не оберну¬лся катастрофою всесвітнього масштабу, і сьогодні ДДТ заборонений в більшості розвинених країн світу. Навіть Нобелівська премія не виявилася гарантією нешкідливості наукового відкриття.